Декоративні інтер`єрні тарілки

    Найперша ємність з'явилася ще в часи неоліту і була зліплена з глини. У неї не було ні сталого дна, ні звичних нам рівних бортів, скоріше це було схоже на звичний нам вид миски. Далі ємність змінювалася, у неї з'явилося плоске дно, що забезпечує стійкість, а так само вона стала плоскою. Для більшого збереження цього виду посуду майстри придумали запікати глиняний виріб в печі, тим самим надаючи йому жорсткість. Практично в один і теж самий час майстри Стародавньої Греції і Риму виявили особливий пігмент, який у поєднанні з різними смолами давав дивовижну по своїй консистенції речовину. В якості експерименту цією речовиною вирішили пофарбувати перед запіканням глиняний посуд. Світ отримав кераміку. На керамічному посуді стали зображати сцени з життя богів і героїв.

      У 600 році нашої ери майстри Стародавнього Китаю почали створювати вироби, які відрізнялися високою міцністю при мінімальній товщині. Весь світ дізнався про порцеляну. Порцеляновий посуд був вийнятковим винаходом Китаю, який вони намагалися всіма силами тримати в секреті. Однак у 1300 році китайський порцеляновий посуд почав з'являтися в європейських королівських палацах, але через свою дорожнечу він став не столовим посудом, а саме декоративним.

З часом у плоскій ємності з'явилося своє ім'я, її стали називати «талер» - коло, однак з легкої подачі одного з європейських королів, який у стані млості п'яної не зміг правильно вимовити це слово - «талер» став «таріль». Тарелі так сподобалися багатим підданим, що кожен хотів отримати їх в своє розпорядження. Але через свою дорожнечу, таріль була лише предметом декору, яким хотілося похвалитися перед своїми друзями і гостями будинку. Вона стояла на самому видному місці. І тільки в дні великих свят таріль служила за своїм призначенням - на ній виносили найдорожче і смачне блюдо.
Повсюдною таріль стала в XV столітті у Франції, коли її стали робити з дешевих матеріалів - олова, дерева і свинцю.

У Росії як таких тарілок не було, а були «блюда». Матеріалом з якого вони були зроблені, блюда показували статусність їх власника. Вся царська посуда була виключно золотою. У придворних багатіїв вона була срібною, у поміщиків - мідна, а в простого люду - дерев'яною.Тарелями ж в Росії нагороджували вірних слуг царя за їх особливі заслуги. Такий посуд прикрашався вензелями і ставився в будинку на самому видному місці. Отримати таріль вважалося набагато почесніше, ніж орден.

Тільки з XVII століття «таріль», яку росіяни швидко переробили в «тарілка» стала входити в предмет побутового вжитку і з початку XVIII століття стала просто незамінна при вживанні їжі.
Однак декоративне життя тарілки на цьому не закінчилося, а тільки почало розвиватися. В кінці XIX століття в моду увійшло колекціонування декоративних тарілок. Успіхом користувалися тарілки в синьо-білій гамі, а також  найстаровинніші та рідкісні екземпляри.

  В даний час існує величезна кількість декоративних тарілок, які прикрашають інтер'єри багатьох будинків.