Як війна змінила навчання українських школярів
24 лютого 2022 року життя мільйонів українців розділилося на «до» і «після». Повномасштабне вторгнення росії кардинально змінило всі сфери — від економіки до побуту. Не оминула війна й освітню систему. У перші дні атаки навчання в більшості шкіл зупинилося: тривоги, обстріли, евакуації — усе це зробило неможливим продовження звичного навчального процесу.
В умовах невизначеності опинилися і діти, і вчителі, і батьки. Хтось переїхав на захід України, хтось — за кордон, а хтось залишився в небезпеці, під звуки сирен. Проте вже за кілька тижнів, попри постійний стрес і страх, навчання відновилося — в новому, адаптованому форматі.
Школа перетворилася з простої освітньої установи на простір психологічної підтримки та стабільності. Навчання стало не лише джерелом знань, а й способом зберегти відчуття звичайного життя, зв’язок із друзями, мріями та майбутнім. У цій статті розглянемо, як війна змінила українську школу, до яких викликів довелося адаптуватися і яким є сьогодення та майбутнє освіти для українських дітей.
Як змінився формат навчання
Повномасштабна війна змусила українську освітню систему змінитися практично миттєво. Те, що ще вчора здавалося винятком або експериментом, сьогодні стало нормою. Найбільші зміни торкнулися формату навчання — традиційні шкільні парти поступилися місцем екранам ноутбуків, а класні дзвінки — сигналам повітряної тривоги.
Дистанційка як буденність
Дистанційне навчання стало головною формою здобуття освіти для більшості школярів. На відміну від пандемійного досвіду тепер йдеться не лише про навчання з дому, а й про навчання в підвалах, в укриттях або навіть в інших країнах. Підключення до онлайн-уроку може відбуватися будь-де, де є інтернет і хоча б мінімальні умови для навчання.
Гібридне навчання у відносно безпечних регіонах
У школах, які залишились на відносно спокійних територіях, поступово почали впроваджувати гібридний формат. Частина учнів навчається в класах, інша — підключається онлайн. Урок може початися у звичній класній кімнаті, але при звуках сирени діти переходять в укриття, а навчання продовжується або там, або переноситься на інший час. Така гнучкість стала вимушеною, але необхідною відповіддю на нестабільність.
Освіта в умовах евакуації
Тисячі українських дітей продовжують навчання з-за кордону. Багато з них навчаються паралельно: вдень — у місцевих школах нової країни, ввечері — онлайн у своїх українських класах. Такий подвійний режим вимагає неабиякої витривалості, але також дає унікальний досвід — знайомство з іншими системами освіти, мовами, підходами.
Школа як простір стійкості
Навчання перестало бути лише передачею знань. Воно стало точкою опори — для учня, який чує обстріли за вікном, для вчителя, який викладає матеріал у непередбачуваних умовах, для родини, яка хоче зберегти дитині відчуття стабільності. Школа — тепер не тільки будівля, а спільнота, яка тримається разом попри будь-які обставини.
Нові ролі та нові інструменти
В умовах війни педагоги опанували безліч цифрових інструментів. Відеозв’язок, інтерактивні презентації, онлайн-платформи стали звичними. Водночас зросла потреба у творчому підході до навчання — вчителям доводиться адаптувати програми, скорочувати обсяг, працювати з меншою кількістю годин, але зберігати якість і зацікавленість учнів.
Вплив війни на доступ до освіти
Повномасштабна війна перетворила доступ до освіти на виклик для тисяч українських сімей. Те, що раніше було звичним — шкільні заняття, домашні завдання, екскурсії — стало залежним від місця проживання, наявності інтернету, рівня безпеки тощо.
Нижче наведені ключові чинники, які впливають на доступність освіти в умовах війни:
- Руйнування шкіл. Зруйновані та пошкоджені тисячі навчальних закладів. У багатьох громадах діти фізично не мають куди ходити на навчання. Відсутність укриттів не дозволяє відкривати школи навіть у відносно безпечних регіонах.
- Вимушена міграція. Мільйони дітей стали переселенцями або виїхали за кордон. Багато з них втратили зв’язок із рідними школами та класами. Переїзд часто супроводжується перервами в навчанні або повною зміною освітнього середовища.
- Цифрова нерівність. Не всі родини з кількома дітьми не те, що мають достатньо пристроїв для дистанційного навчання, їм інколи складно придбати звичайні шкільні канцтовари через обмежені фінансові можливості. До того ж інтернет-зв’язок може бути нестабільним або відсутнім, особливо в селах, прифронтових зонах або під час вимкнень світла. Удома часто немає можливості організувати повноцінні умови для навчання дитини, як-от тишу, окреме місце, освітлення.
- Освіта на окупованих територіях. Українські школи на цих територіях заборонені або замінені пропагандистськими структурами. Батьки змушені вибирати між безпекою та українською освітою для своїх дітей.
- Особливі освітні потреби. Діти з інвалідністю залишаються без належної підтримки. Інклюзивне навчання складно реалізувати онлайн. Часто бракує фахівців і ресурсів для організації індивідуального підходу.
Доступ до освіти став нерівномірним і залежним від зовнішніх обставин. Для одних дітей навчання — це щоденна рутина, для інших — рідкісний шанс. Та попри всі труднощі, українська освітня система намагається охопити кожну дитину, бо саме знання та підтримка дають надію на майбутнє.
Чи погіршується рівень освіти маленьких українців під час війни
Війна, без сумніву, внесла свої корективи в якість освіти в Україні. Хоча система освіти адаптується до нових умов, безперервні стреси, фізичні та психологічні навантаження, а також обмеження, спричинені війною, неминуче впливають на здобуття знань.
Один із найбільших викликів — перерваність навчального процесу. Відсутність стабільного розкладу, регулярних уроків і можливості виконувати домашні завдання в комфортних умовах призводить до прогалин у знаннях. Для багатьох учнів цей рік став роком «пропусків» — як в матеріалі, так і в емоційному відгуку на навчання. Стрес, переживання та невизначеність впливають на здатність концентруватися, вивчати новий матеріал, виконувати домашні завдання.
Війна позначилась і на рівні доступу до ресурсів. Якщо раніше діти мали змогу користуватися сучасними підручниками, інтерактивними засобами навчання, то сьогодні багато шкіл навіть не мають можливості придбати нові навчальні матеріали. У батьків у прифронтових населених пунктах також не завжди є доступ до магазинів, щоб придбати дитині новий рюкзак, пенал, зошити чи інше приладдя. Більш того, технічні проблеми, як-от відсутність належного інтернет-з’єднання, дефіцит пристроїв для дистанційного навчання та нерідко переповнені онлайн-курси, значно ускладнюють доступ до якісної освіти.
Невизначеність щодо ЗНО, ДПА та інших екзаменів лише посилює ситуацію. Багато учнів не можуть повноцінно готуватися до важливих іспитів, оскільки навчання стало фрагментованим. Вчителі не завжди можуть надати достатньо уваги кожному учню через обмеження онлайн-формату, що ще більше ускладнює процес оцінювання та зворотного зв’язку.
Попри ці труднощі, багато дітей все одно продовжують отримувати знання, хоч і в умовах обмежень. Вчителі роблять все можливе, щоб підтримати учнів, часто працюючи понаднормово, навчаючись новим методам онлайн-викладання. Батьки також активно включаються у процес навчання, часто виконуючи роль асистента.
Опори в часи невизначеності: що підтримує українську освіту
Попри воєнні виклики, українська освіта не зупиняється, навпаки, з’являється багато нових джерел підтримки, які допомагають школярам зберігати мотивацію, надолужувати втрачене та почуватися частиною спільноти.
Один із найпотужніших інструментів — волонтерські освітні ініціативи. З перших днів повномасштабної війни почали з’являтися онлайн-платформи, де діти могли безкоштовно вивчати математику, українську чи іноземні мови, готуватися до ЗНО. Сотні вчителів стали волонтерами, проводячи відкриті уроки, консультації та навіть репетиторські заняття онлайн. Значну роль відіграють проєкти EdTech — сучасні цифрові сервіси, які адаптують навчання до потреб дітей у кризових умовах.
Не менш важливою стала психологічна підтримка школярів. Заняття, що колись були винятково академічними, тепер часто починаються з простого запитання: «Як ти почуваєшся?». Школи, вчителі, благодійні організації дедалі частіше залучають психологів до роботи з дітьми. Підтримка ментального здоров’я стала невіддільною частиною освітнього процесу, адже без емоційної стабільності неможливо засвоювати знання. Учням допомагають справлятися з тривогою, страхом, втратою — і саме ця турбота іноді важить більше, ніж оцінки чи контрольні.
Ще один важливий чинник, що допомагає триматися — сила української культури. Уроки мови, літератури, історії набули нового значення. Вивчення творів Лесі Українки, історії Київської Русі чи подій Української революції ХХ століття — більше не просто частина програми. Це стало способом утвердити свою національну ідентичність, зрозуміти, за що бореться країна і чому важливо зберігати зв’язок із корінням. Освіта сьогодні виконує не лише пізнавальну, а й глибоко виховну місію — вона формує стійкість, відповідальність, патріотизм.
Висновок
У складні часи освіта в Україні стала не лише способом здобуття знань, а й простором підтримки, єдності та віри в майбутнє. І це, можливо, її найважливіша функція сьогодні. Саме в цьому середовищі формується нове покоління українських дітей — відповідальних, стійких, патріотичних. Вони дорослішають раніше, ніж мали б, але водночас вчаться цінувати свободу, знання та силу спільноти.
Віктория Задорожна
Контент-менеджер ПП"Час-Пік"
Авторство цієї статті належить Час-Пік. Використання матеріалів повністю або частково дозволене лише за згодою власника та з обов’язковим посиланням на джерело.
